![[Описание одного фантастического ландшафта, снабженного экраном] - Простори, український літературний журнал, сучасна література, літературний сайт (проStory)](/images/content/57b.jpg "[Описание одного фантастического ландшафта, снабженного экраном]")
Діти стомлено опустили руки, вони махали з такою витривалістю, спершу в цілковитому захопленні та незважаючи на відсутність взаємності, потім, певно, зі звички й дитячого самолюбства, точно годину вони махали, притискаючи до шибок свої роти, які залишали на запітнілих шибках контури поцілунків, тручись носами об шибки, вони махали, поки Катя не сказала братові: Я більше не можу, ходи, припиняємо, - й Алєксєй кивнув головою так, неначе воно й добре нарешті здатися, добре покласти прощанню край. (...)
| ГоловнаСтаттіТекстиПереклад НовиниТемаАкціїАртЛінкиРедакція |
Відтоді як люди винайшли мистецтво (чи, може, це мистецтво винайшло людей?), як загальну здатність розподіляти чуттєві форми і конфліктні драми комунікації, на цій планеті не перестають точитися естетичні війни. Мистецтво потребує жертв? Так, але це другорядна констатація. Спершу мистецтву потрібні солдати, яких воно кине в амбіційну, смертельну атаку. За правилами чи без, як у справах сердечних чи державних. Не ви перші й не ви останні. На заклання йдуть усі. Пруст це чудово пояснив: «Я стверджую, що закон мистецтва є жорстоким, згідно з ним люди помирають, і ми помремо, випивши до дна чашу страждань (...)
В основу проекту «Художній переклад 2009» покладено роботу над сучасною німецькою літературою, що опрацьовує тему об'єднання ФРН та НДР 1989/90 років - політичну подію, що мала величезний соціальний резонанс і призвела до зміни національної ідентичності Німеччини. Тема «Поміж Сходом та Заходом» передбачає тексти, в яких тематизуються німецько-німецькі конфлікти, простилежності, інакшість та відмінність життєвих парадигм Західної та Східної Німеччини. Ідеться про авторів Катю Осткамп, Антьє Равич Штрубель, Герту Мюллер, Марселя Баєра та Яна Бьоттхера, а також багатьох інших.
У рамках теми "Війна": Коли мені запропонували взяти участь у театралізованій акції на тему «1968 рік», то спочатку я відреагувала скептично. Моя різнокольорова плетена камізелька вже тривалий час переверталася на антресолях, а свою футболку зі знаком «піс» я давно пустила на шмату. Мій активний політичний протест закінчився у віці 18-19 років розчаруванням. Ініціативна група охорони довкілля, до якої я належала, за два роки встигла перейти від демократичних дискусій до залучення оплачуваного посередника. (...)
9 грудня у Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка, Інститут філології, ауд.63 (бульвар Т.Шевченка, 14), відбудеться презентація драми Т. Бернгарда "Площа Героїв" та серії "Австрійська п'єса XIX і XX сторіч" у перекладі Тимофія Гавриліва. Початок о 17.30 год.
«Площа Героїв» - один із найскандальніших творів Бернгарда, що закріпив його славу «забруднювача гнізда» і ворога Австрії. У драмі йдеться про самогубство професора Йозефа Шустера, чий гіпертрофований єврейський антисемітизм Бернгард розглядає як модель парадоксальної самоненависті.
Критична праця під редакцією А. Шільдта й Д. Зігфріда «Між Марксом та Кока-Колою. Молодіжна культура в поступі європейських суспільств, 1960-1980 рр.» засвідчує неабиякий інтерес до розвінчання ідеї економічного прогресу в дусі консьюмеризму. Власне вже в самій назві роботи робиться спроба зіставлення двох рубіжних зламів - початку та кінця ХХ століття - як своєрідна метафора переходу від марксистської ідеології до ідилічного життя в стані наркотичного сп'яніння під молодіжними рекламними гаслами на кшталт «Завжди Coca-Cola». Збірка вміщує, поряд з критичними працями самих упорядників, тематичні розвідки А. Марвіка, Р. Кроса, П. Віке, К. Дусселя, Д. Герцога, Дж. Бурга (...)
Крізь соціальні шуми нам вчуваються сигнали тривоги. Передчуття задає нову ритміку повсякдення - аритмію легітимовано. Український контекст, хай би як дивно це не було, стає ще більш хаотичним, відтак, чергова невідомість вимагає пояснень, мобілізації зусиль, натякає на безнадію і беззмістовність обурення. Схвильовано, в очікуванні ми прихиляємо вухо/око до медіа-послань, що викарбовують образ приреченості на всіх знаках сьогоднішньої дійсності. Із вдячністю за традиційно невибагливі пояснення ми готуємо собі сховища, помаленьку зносимо додому провіант, і, отряхуючи зношені мундири, готуємося до зустрічі з ворогом. (...)
В Киеве нет протеста, скорее речь идёт о неодобрении. Неодобрение чаще всего бывает оформленным и завершенным, может быть отточенным или нелепым, может принимать разные партийные цвета, высказываться или оставаться молчаливым неодобрением. Неодобрение многообразно, оно длится во времени, умеренно критикует, склонно впадать в паранойяльный бред, вытаращивать глаза, узнавать врага, обличать предателя, строить палаточные городки, писать на стенах «Атеиста нет. Бог», «Границы не вокруг, они внутри нас», в общем, оно способно на многое, почти на всё, кроме протеста.
