02 січня 2017

Гризім залізо бо ми не люди

gei liubo

Володимир Костирко: Початок цього типу творчості припав на 1991 рік. Характерними ознаками тодішніх творів були: літературність, іронія, цинізм. Переважно шаблонні зображення з'являлися в місцях, де бували люди з навколомистецьких середовищ, наприклад, в околицях ЧеКа (каварня "Червона калина" на Чайковського), в ЖеПе ("Мінібар" в Жовтневому Проїзді, тепер Крива Липа), в околицях кафе "Псяча Буда" на Костомарова.

Частина цієї образотворчості коментувала тогочасні політичні події способом, актуальним для Львова. То був час протестів і страйків у Львові, час арештів студентів у Києві і час військового перевороту в Москві. На тлі цих подій з'явилися шаблони:

ПЕРСПЕКТИВА –­ такий підпис містився під шаблоном із зображенням труни, що простяглася до горизонту.


 perspektyva

Шаблон ГРИЗІМ ЗАЛІЗО БО МИ НЕ ЛЮДИ­, на якому зображені людські черепи, що, як ті жертви смерті, вгризлися в метал коси. Це ілюстрація стану суспільної приреченості та запозичений образ із вірша Павла Филиповича "Гризи залізо". 
gruzim zalizo

Зображення НАШ КАНДИДАТ­ з'явилося під час виборів і замість портрета демонструвало електоратові чоловічий статевий орган.

nash kandudat

ТРЕБА БУТИ ТВЕРДИМ. ХУЙ: "Треба бути твердим" – гасло із Ніцшевого тексту "Сутінки ідолів, або як філософствують молотом"

treba buty tverdym

 

У другій половині 80-­х Іван Лучук написав АВТОЕПІТАФІУМ, який насправді був переробкою одного з канонічних висловів Григорія Сковороди. Ця переробка й була проілюстрована в шаблоні СВІТ МЕНЕ ЛОВИВ І НАРЕШТІ ВІДПУСТИВ. Напис був закомпонований по формі овалу, всередині якого було зображення труни.
svit lovyv mene

 

Неоднозначним для інтерпретації був шаблон із зображенням черепа в якого вуса формулися написом: УКРАЇНА, а оселедець заповнювали літери: ЩЕ НЕ ВМЕРЛА.

shche ne vmerla
Коментарі – з тексту Володимира Костирка "Спрей-арт ві Львові"


  • Журнал-самвидав "Кремнюк".
  • Володимир Костирко: "Кремнюк" мав п'ять чисел. Першим був 5 (1992) останнім був 0 (але нульовий мав замикати, творити коло, тому йому приписали дату 1992). Нумерувалося методом Піфагора (-1 не було, бо то означало крапку, тобто кінець).
-5 (Тема "Смерть"): Олег Лишега, Валер'ян Підмогильний, Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський, Лупа Грабуздів, Ігорко Деревяний, Михайло Яцків, Юрко Позаяк, Сергій Радько, Орест Гелитович, Ігор Цимбровський, Ярина Турянська, Михасько Барбара, Віктор Неборак, Юрій Андрухович, Мирослав Ягода.   -4: Валер'ян Підмогильний, Юрко Позаяк, Петро Карманський, Михайло Юрик, Іван Лучук, Назар Гончар, Валерій Дем'янишин, Роман Садловський, Ігор Цимбровський, Місько Барбара, Ярка Якубяк, Ромко Чайка, Ромко Рось, Сергій Радько, Олександр Ірванець, Юрко Позаяк, Віктор Недоступ, Лупа Грабуздів.   -3: Тарас Лучук, Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський.   -2: Грицько Чубай, Сергій Жадан, Марта Барбара, Іван Лучук, Назар Гончар, Руслан Дацков, Роман Садловський, Микола Воробйов, Любко Петренко.   0 (Тема "Ар'єргард"): Тарас Лучук, Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський.  

Далі – обкладинки та розвороти журналу:

14876230 1254692824614626 42855670 o
14881717 1254692857947956 618722423 o
  14881401 1254739624609946 2071426708 o
Малюнок, текст - Сергій Радько
  1костирко     2костирко

 

Додаток:

Павло Филипович

Гризи залізо

Гризи залізо
І гострий камінь – 
Небесні ризи
Горять над нами.

Криваві квіти
На чорних кручах,
Їх сіє вітер – 
Смерть неминуча.

Якісь потвори
Кудись зникають,
Голодні зори
Когось шукають.

А там, в вигнанні,
Глузують Юди:
«Це дні останні,
Ви вже не люди».

1922


Макети та копії журналу і трафарети експоновані на виставці "У темряву" у 32 Vozdvizhenka Arts House у Києві (24.11.2016 - 15.01.2017). Prostory продовжуватимуть серію публікацій матеріалів виставки.