30 грудня 2019

Богдан Задура. Прощання з Остендою. Вибрані вірші

Фронт
  Погода була невиразною Пора невизначена Збиралось на дощ або бурю В ефірі шуміло тряскотіння Незважаючи на перешкоди ми не втрачали сполучення зі світом   Накази були виразні Ми повинні були посміхатися.       Прощання з Остендою   I   Можемо назвати це змушування свободою Узбережжя квітня скелясті і пусті І вітер Він єдиний всюдисущий   О весно спізнена Надто довго лине Світло від зірки до ока Надто довго Зелень збільшується, щоб вибухнути Надто довго   Вчимося терплячості Надто багато питань Погано поставлених як на одне життя Надто багато досвідів що взаємовиключаются   Можливо немає відповіді Можливо Відповідь у питаннях Можливо Це експеримент Можливо можливо   II   Сонце стоїть у зеніті О запізніле знання Проясняюче сни Скільки ж років потрібно Щоб пізнати себе – говорив дивлячись на людей за склом   К. мовчав Вважав, що властивою Відповіддю на світ є мовчання К. Мав це поза собою Вірив у таємницю   Умів слухати Наче розумів Не дивувався Нічому На Віслі розбивають кригу Тремтіли шибки А. продовжував                                                                 Скажімо, що існує обов’язок – cкажімо Проте як про нього говорити? Не знаючи реальності та самого себе   III   Зайшла жінка Хтось інший але трохи подібний О комедіє схожості Нічого не повторюється А. дивиться на вулицю на якій зустрівся   З історією і долею Доля не була історією Історія не була жінкою і втік Ледь довідається що виникає з втечі   Це все Нічого більше Жінка проходить Делікатний запах, який не є запахом Акаційних лісів у сповненому сонцем червня   Котрий розпорошується Інший трохи подібний Є як гудіння бджіл У акацієвих лісах Є як музика   На межі почутого Вислизає Запрошує до переслідування Викликає асоціації Обіцяє Дразнить Викликає жадання   Будучи спогадом Невидима Хмара Чим більш розпорошений тим більше тілесний І знову грюк пострілів знову тремтять шибки   IV   Що міг Що мусів Що повинен Чого хотів Чому піддався Чому мене цікавлять програні справи   Gloria victis як пише певна доброчесна пані
В бричці везучи Ромуальда Трауґутта
Сонце стоїть у зеніті О запізнене знання   Помилка породжує помилку Є ріка помилок Ані тріумф ані смерть Переміщення в часі І несправжній тон в підрахунку сумління   Наші правди так довго тривають як запах Парфум в накуреній кав’ярні Наші правди в світі без правди Хибне море   V   Дев’ятнадцяте століття було надто солідним Надто тяжкий щоб злетіти в повітря Ще не відійшов Ще розкладається   В нас хоча не керує снами Мертвий тим більше тяжіє Є в тих Буазеріях і канделябрах і Є   В туалетах хоча їх оздоблюють вже нові Написи колонки цифр оголошення фалічні символи Підземний струмінь здеградованого   Анархізму Це дев’ятнадцяте століття розкладає свої олівці та пера Це дідусі та бабці мстяться за довго приховувані прагнення   VI   Ось рів над яким пролітають реактивні літаки Наші ноги обіперті на його краях Вростають у землю Нерухомі   Ані вперед ані назад Дивимося На небо на якому реактивні літаки Креслять перисті і легкі лінії   Ось рів між нами який Іґнорують реактивні літаки Ми самі Самі в собі Тінь падає між нами   А наші нігті Моя рука Не є мною Арештовані Плутаються у зізнаннях   VII   Що робив через півтора роки? З’їв обід в місті Прийняв душ Була спека і Спортивні новини я читав в газеті   О першій або о другій включив телевізор І маю свідків для цього. З Мису Кеннеді в небо Підіймається ракета І це небо над нами   Можуть це підтвердити мертві живі та ненароджені Це тривало коротко Акації відцвіли Вони повернуться Бо вже повернулися   Ввечері сімнадцятого липня Дивився на місяць крізь лози дикого вина Крізь вікно потягу   Альдрін та Армстронґ можуть це підтвердити Головний бухгалтер поеми вимагає Залізничного квитка Перепрошую   Ніде не був Нічого не сталося Не обікрали дівчини в тісняві на коридорі Не повертались хлопці співаючи до цивільного життя   VIII   А. думає – Що маю Що я винен Який трибунал вибираю Що знаю і що мушу Якщо знаю чого прагну   І чи це знання протриває день тиждень місяць І чи Хибне Море є морем помилок –   Офіціантка на таці приносить рахунок.   IX   Головний Бухгалтер поеми вимагає Розрахунку зі сну Чим довше тим краще Він – наголошує з придихом– також розраховується   Тієї ночі був у Візантії Сьогоднішній звіт містить опис побуту В місті у якому – наголошую – був уперше   Посеред почорнілих від пожежі будинків Йшов Подвір’я базиліки тоді Покидали в поспішній ході духовні   В темному і холодному приміщенні Співав грегоріанський хор але складався з дітей На підлозі лежали побиті вітражі.   Американець напідпитку проклинав під носом підспівуючи архиєпископу коло головного вівтаря Вздовж стін танцювала нагла і гнучка   Гола і зодягнена в літургійні шати Дівчина кружляюча з тростиною у долоні Касандра божевільна пізньої Візантії   Коли думав, що зараз зрозумію Відкли́кали мене таємною телеграмою Дзвонили банки від молока Була шоста ранку   X   Принце королівство твоє перетворюється на попіл Ті цитати з Шекспіра Та пізна Візантія Ті подорожі в часі Ті цитати   Візантія і Готель Остенда в котрому не буду. І Луціюш Серґіюш Катиліна про котрого Краcінський Збирався писати есе Холодне листя Риму   котрого не торкнувся в листопадовий вечір Тібр котрим не попливе моє тіло Ті цитати часу котрого не було дано   Котрого не можна вибрати Та подорож Не в часі, а по карті часу О географіє молодості. Ті цитати з Шекспіра   XI   Та ностальгія Ті добрі міни до поганих ігор Підрахунок cкладів Та амбіція писання добрих Віршів котрі ні допомогти не можуть І ні про що   Не свідчать Та згода, котра не є Можлива Проте мені шкода Певності себе Зарозумілості Легковажності з котрою   Красиві і суверенні Всезнайки можливо Можливо але не беззахисні Уміли на себе дивитися з примруженням ока   XII   Неокласицизм – говорить раптом К. – був епізодом Лекцією важливою і доброю Хоча був епізодом Не можна більше бавитись в літературу   Потрібно було її пройти Був школою Муштри і дисципліни Деякої так би мовити Відповідальності інтелекту вчив ретельності   XIII   Квітень і спустошений розум На краю весни I шальвія не квітне На площах І порожні кав’ярні cадочки І   Що з цього виникне І вірш не складається Згідно давнішого cинтаксису Бо згідно давнішого синтаксису Не складається світ   Квітень І метафізика котра укорінюється І музика котра гасне На Віслі Розбивають кригу Тремтять шибки І є пейзаж вулиці   На котрій падає сніг з дощем І вітер (Він єдиний всюдисущий) І жінка котра пройшла Як запах І твоє тіло котре забуваю Котре   Проте мені шкода – думає А. – пізньої Візантії Равенни і Остенди Альп котрі в стількох віршах втрачали свою білість   І тепер квітень Anno Domini 1970 І те, що забуваю і те, що пам’ятаю Добивається нового синтаксису або   або мовчання     Розмова з сином   Тобі чотири роки і держава дбає про твій прикус     Не вмієш ще читати а вже приходять тобі листи   Не ходиш у дітсадок і це – помилка   Те що тітка вже тобі помазала флюором зуби нічого не змінює   Ні ніхто не сказав що вона є поганою зубною ніхто не сказав що татусь бреше   Але таки мусиш вдягатися   Якщо візьмемо від тітки довідку не будуть тобі нічого робити тільки подивляться і занотують в картотеці   Це не їх вигадка Такі правила   Нема на те ради Коханий Тут живемо і будеш повинен – як не сьогодні так завтра – показати цій пані зуби       Дрібка   моя дитина дуже переймається заводить щоденничок прочитаних книжок   пані говорила що треба записати загoловок автора і декілька речень   то ж пиши   але що треба писати   то ж напиши книжка сподобалася мені тому що   напишу, що мені не сподобалася бо Дрібка не вийшла заміж за сина Ропухи тільки за принца Ельфів бо ця книжка є дурною бо перемогло у ній добро а не зло   мої дитині через три місяці виповниться дев’ять років і вже знає що хоче написати а я не знаю що їй сказати       Малі музеї   I   Малі музеї як малі країни є адже ж могло їх не бути і ми працівники малих музеїв могли би не бути працівниками малих музеїв   Ми могли б вимірювати об’єм бюсту Венери Мілоської Описувати палітру старих майстрів Відчитувати прихований сенс що міститься в мудрих полотнах Слухати удари годинників померлих епох котрі відміряють і наш час   Проте ми працівники малих музеїв Кільканадцять пересічних пейзажів котрі ніколи не потраплять у довідники історії мистецтва Трішки старих монет Куп’юри котрі розповідають про інфляцію Скам’янілості З’їджена молями шапочка котру носив місцевий архітектор Ткацький верстат кілька горщиків глобус   Це все що знайшлося в інвентарі   Ті з великих міст з великих країн котрі завидують нам через наші малі музеї не знають що всупереч враженню повинні знатися на всьому Від історії воєн до графічних технік Від гаптування до гончарства і ткацтва   Та може потрібно теж вивчати коли виникли наші картини без котрих людство не було б бідніше Вивчати дату виготовлення горшка котрих щотижня сотні продають на ярмарках   Нас зобов’язують ті самі взірці карток наукових каталогів картотек Не будуємо сейфів в стінах Захисних автоматичних сигналізацій сховищ бо у нас на них не вистачає Та вимоги єдині для великих і малих музеїв І нас від нічого не звільнено   II   В малих музеях говориться шепотом Зимою коли під черевиками скрипить сніг тиша розносить малі музеї Обперті до кахельної печі коло столика на котрому лежать білети стоять худі веснянкуваті дівчата   розмірковуть про свої недуги про негаразди вдома батька котрий спився брата який когось побив Пахнуть кисло потом В склянці грілкою готують чай   Вірять у сни та не знають що можуть означати ті дві чашки наповнені кров’ю котрі кажуть випий нас і після виконання наказу наповнюються знову Що можуть означати ці дві чашки з минулої ночі   Не чули про Йоріка   Зима Стоячи під піччю чекають доки стрілки на годиннику вкажуть третю Чекають на літо Кожного літа виходять заміж Одного літа цікавилися спідвеєм Але хлопець вже не в народній збірній Все ще лоскочуть їх під носом і на шиї вуса художника котрий підсів до них в минулому сезоні   Влітку чути іноді в малих музеях тупіт ніг і дівчачий вереск   Якогось дня хтось записує себе до Пам’ятної книги на іноземній мові Котрась з них виїжджає до чужої країни і випадково стає пані ван дер Вейден або Вассенгове   III   Музеї поділяються на великі та малі музеї малі музеї підлягають великим музеям   Малі музеї діляться на малі музеї з минулим і малі музеї з майбутнім   В кращій ситуації всупереч враженню перебувають ці другі   Погляд що в малих музеях можна читати багато книжок з сфери художньої літератури слушний тільки частково   IV   1.   Малий музей з мабутнім купує великий замок з минулим   На подвір’ї cеред руїн котрі ніколи не будуть відбудовані бенкет профінансований телебаченням   Під полотняною парасолею останній приватний власник в пастельному тісному костюмі   Cлабим голосом розповідає скорочену історію замку в котру від декількох десятків років – щороку збагачуючи її новими деталями – сам вірить   Місцеве населення – говорить товаришка секретар від імені громадської влади і свого власного – обдаровуючи дотихчасового власника повагою і симпатією називає його навіть князем   Князь як мені запам’ятався ходив завжди в подертому балахоні Ну що там золотце коханнячко – говорив і витягав з кишені іриси   2.   Князь передає ключі директорові малого музею   Директор малого музею підносить тост вином профінансованим телебаченням   Оператор скеровує камеру на хор, котрий співає многая літа   Пиво з бочки котру вкочують з запізненням ніхто не профінансував   3.   Літо і вино тепло від сонця   Літо і запрошені на урочистості гості мають свої проблеми у зв’язку з новим адміністративним поділом країни   Не впевнені чи є малими людьми з минулим чи з майбутнім   Літо і старенький забуває що продав замок витягує з гаманця монету з зображенням Елизавети на аверсі і левом на реверсі   Пані колего прошу глянути Елизавета II а ось це наш герб чи пан колего знає що ми споріднені Літо Преса подає нестислу інформацію Королева посміхається під вусом Так-так шепче з півфунтової монети Так-так дорогий кузене   V.   1.   До малого музею зголошується Великий Колекціонер   Тарабанить під пахою Книгу почесних гостей оправлену в дерево   Пане директоре імпрегнована на сімcот років   Чи був би пан ласкавий Прочитати   Ось тут літній табір 40 осіб ось тут мандрівний табір Ось Головуючий ось екскурсія поляків-діаспорян з Америки і 4 професорів з Сорбони   Відвідали з подивом сповнені вдячності з визнанням для праці та покликання   Ось тут дозволив собі представити коротко історію своєї родини   2.   Директор малого музею їде оглянути зібрання Великого Колекціонера   Великий Колекціонер вчитель на пенсії за професією столяр вітає його в дверях   Побачить пан тут багато цікавих пам’ятків минулого   ваги меблі виконана власноручно мною модель вітряка   Меле – питає директор малого музею – я ще не завершив – відповідає Колекціонер   Ось жорна на котрих наші предки мололи муку   ось коса з косцюшківського повстання а це виконаний мною триптих до котрого наперед додав свій девіз   а ось це знову ж таки вирізблена присяга Тадеуша Косцюшки згідно Марії Конопніцької   У вітринах пан бачить стародруки   Турецькі звичаї   XVII століття написані амбасадором Франції в Стамбулі з гравюрами турецьке весілля турецький похорон монархи коло труни плакальниці Ось тут перше видання Пана Тадеуша   Ось тут Лозаннська лірика Погляд директора малого музею прослизгується по напису лірика – твір сентиментальний переважно романтичний   Ось тут “Tygodnik Ilustrowany” з 1905 року “Biesiada Literacka” Унікальне таємне видавництво стаття про поляків в Сибірі надрукований – говорить колекціонер – таємно від цензури царської   Ось тут звірі наших полів і лісів кабан лось лелека   Великий Колекціонер підсуває директорові Книжку почесних гостей   З шуфляди витягає зошит Можливо пан директор хоче спочатку чернетку   І що пане директоре разом здійснили б ми великі справи   3.   На прощання Великий Колекціонер говорить   Хотів би щоб пан директор переконався що я міг би тут залишитись   У мене справа до пароха іду на Плебанiю У мене щось в Комітеті іду до Секретаря а якби щось недай Боже на посту теж немає жодних проблем   Але на старість тягне людину як то кажуть на старе сміття   Чудові голубці говорить директор малого музею   ще раз прошу подякувати і вклонитися дружині   VI   В малих музеях можна сховатись від дощу   Малі музеї забезпечують малі гроші малі негаразди малі задоволення   Іноді в малих музеях можна з’ясувати що вірш повинен справджуватися на всіх поверхах значень   Малі музеї як малі країни є А могло б їх не бути       Шіґліґет   Випили коняк котрий приніс Імре і беремося за вино куплене на селі   Треба через це пройти Що це означає сьогодні бути польським письменником? Говорю що думаю і не залежить мені на тому щоб зробити добре враження (Ніколи в житті не давав зізнань)   А вони натискають Що могли б сказати те саме англієць або швейцарець Отож розповідаю декілька історійок з життя котрі не могли б трапитися деінде   Доля нас звела разом у їдальні за одним столиком не думав що ми потоваришуємо А проте   блискаю спалахом так наче обороняюсь І хочу перевірити на знімках як виходжу.
      День, коли пішов у відставку Станіслав Каня   В Гілтоні (На Іст Сайд Драйв?) вже не пам’ятаю хто де живе отож можливо на Меморіал Драйв в кожному разі з виглядом на озеро Мічіґан сприймають нас за нідерландців А ми беремо тости з кленовим сиропом   Вода за шибкою з бронзового скла сіра як в Балтійському морі А білі припутні з напором стукають об бетоновий берег   Hey you Юліан кличе кельнера але той нащастя насправді не чує Очікує нас у цей день Інститут мистецтв   ввечері Оак Парк та біла малина зібрана рукою польського поета і та новина котра не знаємо що означає     Переклад здійснено за підтримки Інституту книги (Краків) у межах програми Sample Translations © POLAND.