Стежка 15
Як тільки закриються очі ми побачимо
комплексні схеми без будівельного плану.
Наскільки ми б власне
не змордувалися навзаєм:
Діти граються
у міграцію. Лукаво. І без картонки для торохтіння
у ліс ніхто не ходить.
Місцевість так важко охопити поглядом
як і м’якість. Сонце гне дерева
у напрямку річки. Тут залюбки
говорять гедонізмами. Це відчутно
красиво.
Якщо тиснути їхні руки
довго у льодовик, можна почути,
як він стає тим, що cталося.
Ми робимо це
кожного дня. Наче повертається
знову заікання.
Стежка 16
Їхні пальці доторкувались наче стиральні гумки
зі Східного блоку, проте вони не рухалися
так. Завжди сходило сонце,
чисте сонце
як сума перед стягенням податку.
Під час сафарі ми ніколи не бачили оленей
так довго під водою, щоб не щебетати.
Ми долали відстані,
крізь луки, усередині котрих найглибше
було Інше зелені.
Чимало рослин були представлені, жовті смуги
на павуках вказували на те,
що тут перетнута границя.
Коли смеркало, туземці
занурювали горизонт у світло,
з якого промовляла прохолода.
Тому, що ми хотіли знати це точніше:
У них були постаменти
для Бога, які ледь кровавили.
Частково їм вдалося
проникнути до нашого серця.
Стежка 22
Медіум соромиться. Комарі сприймають мене
приємним. Я танцював вранці вчорашнього Сьогодні
у безмежній квітці маку. Став блондином.
Мене майже не було можна впіймати. А також комарів.
І будівельники мають стетоскопи, бо навіть дія на малій відстані
є моторошною. Чи нас перетнули їхні дороги? Я не знаю,
але сніг випав сьогодні завширшки 3,14 м, зате навскіс
через місто. Яке мабуть є тільки промисловою зоною
з дуже великою житловою площею. Від цього кращає, мій пульс у стані
спокою: a-b-b-a. І все це під неправильно зрозумілим сонцем.
З німецької переклав Василь Лозинський
Рон Вінклер, Фрагментовані водойми. © Крокбукс, Тернопіль, 2015
Ron Winkler, Prachtvolle Mitternacht, Karten aus Gebieten.
© Schöffling & Co. Verlagsbuchhandlung GmbH, Frankfurt am Main 2013, 2017
Фото © Дірк Скиба
Верстка © Олег Перковський [twtdt]
Український переклад © Василь Лозинський, 2019
Рон Вінклер — народився 1973 року в Єні, німецький поет, перекладач та есеїст, живе у Берліні. Автор шести збірок поезії (зокрема збірок “Фрагментовані водойми”, “Бурхлива тиша”, “Розкішна опівніч” та “Листівки з територій”) та двох збірок мінімалістичної прози. Впродовж десяти років Вінклер був редактором літературного журналу »intendenzen«, присвяченого віршам та поетиці. Також упорядкував антологію сучасної лірики США та шість тематичних поетичних збірок німецькомовної поезії. Вірші перекладені на понад двадцять мов, його поетичні збірки були опубліковані в Україні (“Фрагментовані водойми. Вибрані вірші.”, Крок, 2015), США та Мексиці.
[1] Новотвір від міста Чернівців за аналогією до «університетності».