Нові вірші

Війна і погода

“Країна наче після війни”
— говорили німці у 90-их.
“Нелатані дороги”, хоча підлітком
тоді я ними ще їздив на “москвичі”.

На лавці читаю книжку,
повз мене по колу бігають
парком джоґери, рік потому
там вже нікого не було.

Літо. Основна проблема
ворога і тирана — це зима.
До якої мети вони біжать?
Культ здорового тіла не зупинить

жодної війни.

 

Партія аматорів

З нудьгою ніхто не
провадить гри. Немає
переможця у цій партії.
Працю нашу не помічають,
нас величають коханцями.
Хоча вірш і невдавлий та
мусиш хвалити – мовчи!
Головне хай не затягується
пауза, насолода, коли
ти читаєш, лишаєшся вдома,
осідаєш на дні, граєш у
шахмати з наступним поколінням.
Віддаєш на осуд свій текст,
очікуєш відповідну похвалу.
Але рішення буде прийняте аж
після застілля або вечері.
Ти готував як для себе,
але cпочатку скуштував
у кафе, як передчасний поцілунок.
Нарешті черга на вірш, але пам’ятай
про чистоту сторінки. Там, де
закінчив читати, продовжиш, і
від тебе не втікне слівце.
У правильний момент
зможеш мовити або тепер
подумай, чи надіслати мейл?
І скільки ще є шансів бути
почутим, немає значення,
що хочеш (сказати)
або про що повідомляєш.

 

_

Жереб кинуто, кубики лежать
нерухомо на ребрі, між
6 і 2 нерозв’язка, відомо тільки,
де північ, людський мурашник,
знайомий принцип, архітектура
піратська. імейл на випередження,
як таки важлива гра:
отож це про дикий, але застій.
плани наші не зашкодять роботі,
хоча й не буде залежності
від тебе, такої тебе.

 

Плітки стюардес

Чи пищить шматяний ремін?
На обидвох перевірках, тільки тепер?
Експрес тільки в одну сторону?
Не до міста?
Ми не змогли йому допомогти пройти на ґейті.
FLIGHT SHARING COMPANY THE OTHER TICKET OFFICE
BUT UNEXPECTED KATHERING FROM OUR COMPANY ON BOARD
Ризький бальзам? Неможливо купити у дютіфрі,
якщо літак запізнюється.
Зате у Ризі окреме віконце для паспортного контролю:
будь ласка, прикладіть на сканер
вказівний палець, перед тим іронічна усмішка
і мерзенна фраза: Вы опаздываете!
Відмова проведення транзакції у кронах,
чи у Вас є ще одна картка?
Пілот зробив екскурсію: ось справа
Чорнобиль, а далі Білорусь і, можливо, побачите Мінськ.
Він не замовляв, каже, що здивований і дякує.

 

_

захід як перший контакт
з новознайомою дівчиною,
яку побачив щойно тепер.
це було повторення діснеївського
мультфільму: шкурка від банана
на ринковій площі, але не тій, що
у нас, а в прикордонному
містечку, театрально потрібно
було на ній послизнутися.
подорож була запорукою
обміну чи радше навпаки
бізнесу, із варяг у греки —
везли також і туди. але
яка ілюзорність у темряві
заправки, куди висів на ній
хлопчаком, засліплений
світлом і кольорами. карту
креслити, колекціонувати
фантики і різновиди жуйок
тих інших імперій
не було потреби.

 

_

мандрувати без речей та їжі
не звик ти з дитинства.
куди переставив або
перевезеш цю річ? сумка
спакована, а в ній і щось
твоє. з села —  у місто
або у село, на природу
— з міста. втома переїзду,
розпаковування сумок.
але недалеко кордон:
у сусідів зупинилися гості
з-за бугра і продають поштучно
товари пожадання і престижу.
в інший бік везуть хоча б
горілку і принагідні товари
з пустелі дефіциту. навчило
це тебе мандрувати, але не
цінити товар, знати ще
одну мову і як у своїй
сім’ї:  перепаковуватися,
планувати календар, чекати,
і, найбільш за все, ейфорії
від написання послань,
але щоб не сплутати «ковер»
з ікрою нам не бракувало знань.

 

день народження за кордоном

рецептори смаку провадять
у магазин за морозивом.
колись улітку лайливе
кривляння у Баварії, школа панку
та сноуборду, міжнародні
однокласники, кишенькові гроші
для простих потреб. де і який
колір морозива, парк, кіоск?
морозильник нашої пам’яті
заморозити не зможе,
якщо вчасно не розпочати
розмороження знову.
згадування холодніше за холодну
погоду у коротке і швидке
літо: робота вихідного дня.

 

дорослішання мимоволі

заперечення страхів і
перехід у іншу мову,
як дитяча свідомість
стримує або цікавиться
— дорослішання мимоволі.
чи потрібно пораду,
якою мовою тепер
говорити, хто зрозуміє
раніше заки тебе перекладуть.
закордон вже без візи,
але який тісний світ,
суть не у тому, щоб
перетнути кордон, звикати
мандрувати в далекі країни,
механічно розуміти і відчувати
відсутність чогось,
як пустий прилавок і черги,
хоча це і невизначеність.

 

_

квартира без домовленостей,
але через зв’язки туди
потрапляю. немає звідки
сконтактувати, тільки з
телефону на вулиці.
приміщення пусте, коли
мене там немає, завозять
книжки: на стіні не ялинка,
а полиці у формі дерева
й інтертекстові зв’язки: цього
я перекладав, ось тут
схожа назва, а ось еротичний
журнал (обкладинка і фото
для чийогось тексту про
тести ескорту). тепер вірші
надають й цим фото
новий зміст.

 

COMEBACK

декілька маленьких свят, які
завжди з тобою, пізня еміграція,
строфа вірша загаєвського на стіні
або на будівельному майданчику.
всепоглинальність поезії,
заплутаність мов, не так
все істотно для того, щоб
бути як у своїй тарілці, але
не святкувати день незалежності
в берліні. вірші можна
складати і в бібліотеці, я б не
зумів, тим паче в королівській.
“чи придумали українці нову
соціальну мережу” — запитує
рон. якби не існувало
україни, віртуальний зв'язок
з нею був би також можливий;
а на сьогодні тільки рецепт на вірш
і назва підключення.

PS