30 грудня 2020

Богдан Задура «Крок Сіітонена» Вірші

               birken crop1280                                     prostory публікують вірші Богдана Задури зі збірок: "Maлі музеї", 1974, ("Małe muzea"), “Спуск на суходіл”, 1983 (“Zejście na ląd”), “Старі знайомі”, 1986 (“Starzy znajomi”) та “Переекспоновані знімки”, 1990 (“Prześwietlone zdjęcia”).                                 З польської переклав Василь Лозинський      Клітка    Сходові клітки деяких житлових багатоповерхівок нагадують тюрми або криниці   якщо дивишся знизу якщо дивишся згори   Твої очі —  говорить — глибокі і холодні   На калорифері сушиться взуття і хліб       Коли память   Коли пам’ять стає тобі байдужою як мач результат якого знаєш віддавна і коли той хтось ким ти був є як хтось з тих кого минаєш на вулиці може статися що почуєш раптом запах свіжої штукатурки і подумаєш так це той запах ще порожнього помешкання до якого заходив з батьками перед першим переїздом і може тоді статися що подумаєш ще що всі  прилади в будинках у яких жив впродовж всіх років або шість тижнів у яких чекали  на тебе з вечерею у яких прокидався або снив наяву котрогось дня повернуться всі на своє місце        Fly “LOT   Кажуть пристебнути ремені і загасити Цигарки Вже приземлення   Забув хто на терасі Чекає щоб на зустріч бігти мені    Порожній листок заклав в машинку  На підлозі біля ліжка склянка    Вітають мене, коли прокидаюся На летовищі "окенці" туманного ранку       Джон Ешбері і я   Говоримо деінде щось інше на інших мовах Маю над ним ту перевагу що розумію кількасот його слів в той час коли він здогадується про значення тільки декількох моїх Ми зустрічалися // два рази Раз тут раз там Отож ми квіта   Декілька спільних знайомих Декілька спільних померлих Вночі за вікном літака повітря над Нью-Йорком жовто-бронзове як в коронах дерев влостовіцького                                                                            цвинтаря на Всіх                                                                                                     [Святих Просвічений туман І кристалічний джин   Порівняв потяг розтинаючий краєвид з бігунком в замку-блискавці Знаю більше ніж можу                                                                                                       [назвати   зокрема у цьому випадку бо буває навпаки   Ніколи не мав схильності до авангарду  Хотів би бути добре зрозумілим Не вважаю що це репліка Ні крадіжка       Повернення з літнього відпочинку   Як твоя подорож Чи  була тиснява Чи вуйко тебе відвіз Ну як там було Тих декілька  картин можуть бути відповіддю на котресь з цих запитань Її розжарена як кухонна плита щока біля якої підтримує якусь мить його руку Ігрове поле для баскетболу в лісі посеред сосен Рудий светр під котрим хитаються два перса Це й все, що колись могло бути  коханням І залізнична станція Брудний світанок що пахне туманом порошком смолою  де на зарослому травою пероні  чекає на потяг І раптом зауважує на колії закривавлену гігієнічну  прокладку Над котрою гудять мухи І все чого не знає стає йому раптом кісткою в горлі і все мусить  сам розгадати І ні про що запитати не може       Крок Сіітонена   I   До мене прихильними були великі рівнини: Ля Ґвардія, Кеннеді, Лоґан, Феріхеґі, Арланда    Що виглядали вночі як гірські луки, на яких посадили  під мотузку рожеві, жовті і сапфірні крокуси   Наближаюся до них з переляком як хтось народжений на низинах   Котрий ще так недавно чуючи гуркіт підносив голову і кри- чав: Пане пілоте, діра в літаку, пане летуне, діра  в горщику   Котрому ночами снилися кулі, котрі розкидали отруєні листівки як шоколад, в обгортках слизькіших за нейлонові  панчохи на жіночих ногах    Про котрі мріяли його тітки, тоді жінки, сьогодні ще  дівчата; тільки імена розповідають, з якої вони були епохи   І муфти, які залишились на фотографіях   У сепії, як плакат Нічні красуні Рене Клера біля кінокаси, але нас вели на Скандербеґа, радянський епос  про народного героя Албанії   Мабуть тому знав, у якому будинку біля головної вулиці знаходиться дім розпусти, хоча джерела про це мовчать, а єдиним доказом є здогадка дитини з-перед років   ІІ   На нашій вулиці живе швець, дрожкар і двоє візників, за рогом гуркотів млин і дерев’яною стружкою пахнула фабрика мундштуків   Ось швець махає мені з веранди, а я не пригадую його  прізвища, якби у збіжжі Ґлембокей Дроґі не з’являлися кожної весни Черевички Матері Божої    ІІІ    Горіх був мені за оглядову вежу, виглядав з нього батька котрий вертався з роботи   IV   Багато повинно було статися, щоб світ перестав для мене ділитися на довоєнний та післявоєнний, хоча й надалі бракує йому тяглості   Залишається таємниця дзеркала: розбите відбиває все ще цілість: найстаршу // цукерню в моєму місті     На білій стіні тіні трьох абрикосових дерев – в коридорі банки з абрикосовим компотом   З психо-гри виникає, що хтось тут є сибаритом   V   Ось чую, що помер виробник трун, мій недуже дале- кий родич. Це він шліфував перші лижі, які я отримав на Різдво. Диміла піч для тирси і людей випускали з тюрем    Не пригадую їхнього кольору тільки запах ременів; в якомусь му- зеї спорту можна було б знайти подібні   В саді під кущами жасмину коло плоту знаходив найбіль- ші монети — той зі снів не збувся — навіть не пам’я- таю, що хотів за них купити   Не почувався обдуреним як хтось, хто не виходячи за поріг дитячої кімнати відвідав усі борделі світу. Проте плакав, коли бачив як зменшуються перші літери декількох понять   Доктора Живаґо я читав по-англійському, на салат- овому папері для листів перекладав вірші Пастернака   Смішили мене ті, котрі говорили, що історія осудить їх справедливо — стара шахрайка, котра народжує знову і знову нових байстрюків   VI   Хоча не найвище,  я був високо — вище ніж Мон Блан   Небагато з цього випливає окрім краєвидів — не буде нового  Кордіана, нового Пана Тадеуша ані нового Весілля, нове ж бо  не може бути старим, хоча приємніше було б відчути ґрунт, який затверднув під чужими ступнями   Рятувальний жилет здавався жартом авіаліній  Пан Амерікан   Я бачив засніжені простори, континент непорочної зими   Пригодилися б радше ті дошки, на котрих я бігав за мо- локом до лісничівки, котра стояла на краю лісу. 30 років тому я ви- найшов лижний крок, який тепер називається кроком Сіітонена.   VIІ   Можливо єдиним гріхом є гріх проти ритму, здогадався про це під таблицями з плексіґласу, коли ще були дерев’яними   У бігу з бар’єрами, в котрому не йдеться про першість, в обертанні дискобола, в подиху коханців, в синусоїді  розкоші   Котрогось дня подумав, що є ще стільки людей старших  за Польську Народну Республіку   Як для когось, 45 року народження, це було великим відкриттям Неймовірно, берлінська стіна — молодша за мене.     VIII   Над Чікаґо я бачив неон, котрий нагадував чиєсь ім’я; не  заслужив на стільки подорожей і приносив нещастя дипломатам   В одному вікні — біла сорочка, котра сушиться, розвіюється як білий  прапор; червнева спека поглинає крапельки води та сліз   Навіть якщо властивим питанням є не, що тобі принесе, але  що від тебе очікує цей день, в якійсь мірі все було спізнене; говорю це для порядку, а не щоб нарікати   Мої предки народжувалися і помирали в Мокрадках, в кни- гах парафіальних влостовіцького костелу видніються їх хре- стики   Баба вмерла раніше, ніж завершив перший вірш, тимчасом завершилась епоха письма   IX   О, cпритна курточко як тобі на ній до лиця  Шовковий гудзичку, чому з-під пальців висковзаєш В потязі дальнього прямування вночі це може статися Ось живої мови я служниця   X   Мав авторське читання в Упсальському університеті — ах, як це звучить, як це звучить   Славістики по всьому світі більш менш такі самі, те саме  люмінісценте світло, за яким не пропадаю, і ті самі назагал книжки та часописи.   Кафедра полоністики є завжди бідною родичкою російської  філології і нема чого дивуватися   І завжди збереться від трьох до 15 осіб з наче б то знайо- мими прізвищами   Університет в Упсалі, Університет Гарварду, Університет  в Будапешті — це звучить і хотів би з цього місця привітати професора Бараньчака, доцентів Уллю і Баньцеровскєґо, док- торів Ковакса і Снопка, пам’ятаю також про Вітольда Ма- цєєвского   А раз мова про Упсалу особливо сердечно вітаю Малґожату Шульц-Пацкалєн; варто перелетіти через Балтійське море, щоб зустріти когось красивого і милого, хто говорить щось доречне в країні, де в універмазі важко відрізнити манекена від живої людини (беру Павла Спєвака та Ґжеґожа Му- сяла за свідків)   XI   Боґуслав запитує мене, чи не боюсь летіти О’Гарою. Чому не  Вітманом, але менше з тим, лечу джамбо-джетом    Місяць страйкують контролери польотів   Немовлята на борту додають мені відваги   Буря оплесків після злету, так наче підняли занавіс   XII   Ось розпочався спектакль і триває, але чи це справді хмари? Виглядають як сніжний континент, мінус сімдесять на зов- ні, все — на віру   Замерзлий подих землі   Грива Антарктики   Мозгова кора планети   Неооносфера?   XIII   Ми їли ростбіф, а за скляною стіною на нас вже чекав вані- льний пудинг хмар политий малиновим соком призахідного сонця   Найдовший день повертається найдовшою ніччю   Ось знову у мене під ногами був океан, під сидінням крісло, під кріслом рятівний жилет   Втома як кампарі сестринського поцілунку   А перед нами стільки нових, складних і гарних речень                                                                                1987       Короткі хвилі    Коли намагається відписати на листи чує голосну музику Планети шаленіють Іншого разу по проводах центрального біжить новина Але яка і для кого   Близнючки з партеру збуджують в ньому нескромні думки Неокреслені як інший світ цивілізації котрі можливо існують Їхні плісировані спіднички до половини стегон шелестять кольором беззоряного неба в кожну неділю вересня Їхній батько їздить на рибу Свердла продираються в залізнобетонні стіни   Їхні колеги тривають на сходовий клітці  в оціпенінні Запалюєш світло і бачиш їхні незрячі очі Страх літає навколо тебе   Коли ти перестав боятись дорослих а почав боятися молодиків? Іншого разу вмикаєш радіо і використовуєш у власних цілях систему заглушування       Кінець лекції   Отож все ще мусить бути та сама кімната поряд і дитина котра власне заснула? А змінюється тільки ім’я i вигляд з вікна? Навіть в іншій країні тільки хлопець або дівчинка? Якби   Господь мав тільки цю одну улюблену книжку а в ній власне оці епізоди Гортає листки і підморгує бо знає що буде далі Далі нічого не буде Невже? Опираєшся так наче ти це писав   Околиці красиві збіги обставин невинні учні можливо здібні але надто ліниві В пообіддя на зупинці ти сказав ввечорі буде буря   І коли чекав на перші краплі які потім справді впали він тимчасом ті самі слова складав у зовсім несподівані речення так наче бавився блискавками        Мілке море                                                              Юліанові    Після цієї рецензії-спогаду всі кольорові картинки з Америки стали мені перед очима Я зворушився І я зворушився листом в котрому ти доповів мені про своє зворушення   Наша подорож була звичайним сном Пригадюю собі як байдуже ми проходили повз журнали з написом Безкоштовно Візьми Екземпляр І твою нехіть щодо китайської кухні І тисячу  інших речей Проочених Потім сниться мені сон незвичайно   Білий Дім посеред сосен на острові оточеному мілким морем Хмарний день і вода до колін має колір сумного Атлантику   Знімаємо взуття і закочуємо штани Відвідуючи порожні кімнати бачимо на стелі протипожежні датчики з написом Мade in Poland       Сollage     На Місяці Армстронґ поставив ногу  Фортуна чемпіоном зимової олімпіади став   Похід Червоних бригад через Європу Стрибок Яцка Вшоли Вемблі Упадок цісарів   Землетруси Знову бідні малі країни І ведмідь, що його зустрів на бескидських маршрутах   Програєш уяво — що ж мені ти залишаєш  О, Боже будь свідком, нам довелося жити в цікавих часах       Перекидання     З Ірану до США а звідти до Панами З Панами до Єгипту З Орденом Посмішки   Реза Пахлаві переслідується подвійним  Вироком рік вже втікає у поспіху   Ісламська революція і бунт власної тканини Селезінки та печінки Мають рівні права   Історія і біологія І проте страшні Рак гриф трибунал студенти і САВАК              Переклади віршів Богдана Задури читайте у цих публікаціях на prostory: "Прощання з Остендою" та поема "Тиша"  

Переклад здійснено за підтримки Інституту книги (Краків) у межах програми Sample Translations © POLAND.

  

  Bohdan Zadura Fot. Marek.S Zadura                                                                                                    Фото: Марек С. Задура     Богдан Задура — польський поет, прозаїк та перекладач, літературний критик та донедавна редактор літературного журналу "Творчість". Мешкає у Варшаві та Пулавах коло Любліна. Богдан Задура — автор численних збірок поезії, повістей, перекладів з української, угорської та англійської мови.